Sahara Blue

У нічній тиші під місячним світлом туарег після верхової їзди йде пішки. Його ноги з кожним кроком занурюються в пісок. Коли зупиняється за дюною, де орієнтири, здається, зникають, він розв’язує свій тагельмуст – довгу блакитну завісу, що закриває його голову й обличчя – і дивиться в небо, розпитуючи зірки про свою долю. Його золотиста шкіра випромінює блиск індиго, а очі блищать під зоряним небом. Благородне серце починає битися швидше; його роздирає вибір, який потрібно зробити: або продовжити своє кочове життя, або піти за коханням, яке змусить його зректися свого коріння та осісти. У абсолютній тиші голос вітру дає почути себе: він свистить серед дюн, вгамовує хвилювання серця і заспокоює кожну думку. Це дає відповідь: свобода є і завжди була єдиним супутником, якого кожен туарег хоче мати біля себе.